1
Мамо рідна,(бабусю) дорогенька,
Ти так стомилась, спочивай.
А коли станеш перед Богом,
Проси за нас, не забувай.
2
Твій вічний сон –
Наш вічний сум.
3
Любов і ніжність
Віддаєм тобі,
А вічну пам’ять
В серці залишаєм.
4
Рідний наш!
Ти наче промінь сонця згас,
Де ж нам журбу свою і горе діти?
Вклоняються тобі невтішні жінка й діти.
5
Буйно вітри не шуміть,
Нашого тата не будіть,
Нехай спить він вічним сном
Під оцим святим хрестом.
6
Ти вже далеко, вже тебе нема,
Як боляче усе це розуміти,
Але повір, в наших серцях
Ти будеш вічно жити.
7
Для нас весь час твоя зоря сіяла,
Коли ти згас, земля для нас бідніша стала.
8
Ще довго пожити на думці було,
Та буря зірвалась і сонце зайшло.
9
Хоч горю нашому не має меж,
Ти вічно в пам’яті живеш.
10
Земле! Не тяготи його собою
Він так любив життя і дорожив тобою.
Завчасно сонечко його зайшло,
Як батько й мати, дай йому своє тепло.
11
Не має стільки капель в морі
І степ не має стільки роз
Щоб виплакати наше горе
Рясним дощем пекучих сліз.
12
В цей час, коли твій погляд згас
І серце перестало битись,
Настав для нас найважчий час,
І ми не зможем з втратою змиритись.
13
Ти пішов назавжди
У незвідану путь,
І ніколи, ніколи
Тебе не повернуть.
14
Весь вік трудився на землі,
Їй віддав себе сповна…
За труд важкий, за мозолі –
Хай буде пухом і вона.
15
Одною квіткою земля бідніша стала,
Одною зіркою – багатші небеса.
16
Погасли сонце і зірки,
Ніхто тобі вже не всміхнеться.
Пішов від нас ти назавжди,
А пам’ять вічна збережеться.
17
Найдорожчі не вмирають,
Вони лиш поруч з нами не живуть.
18
Схилившись стоїмо над твоєю могилою,
Гаряча сльоза тече по щоці.
Як не хочеться вірити таточку милий,
Що в цій могилі находишся ти.
19
Твоє обірване життя затьмарило і наше
Рідний синку.
А тяжко ранені серця не будуть мати вже
Ніколи відпочинку.
20
Хай сонце з високого неба
Зігріє могилу твою,
Хай вітер у травах шепоче
Про долю твою і мою.
21
Прости за те, що не зуміли
Тебе від смерті зберегти
За те, що всі осиротіли
За все, за все ти нас порости
22
Як рано погасло життя,
Як скоро закрилися очі.
З тобою всі наші чуття.
Сумуємо щодня і щоночі.
23
Таке життя хороше й миле,
Усе вирує навкруги.
Лише тебе не має з нами,
І серце мліє від туги.
24
Лишила все:
Щасливі дні і мрії.
Життя тобі вділило мало літ
І замість радості, веселості, надії,
Дало на вік в дарунок цей граніт.
25
Була для нас ти наче пташка
Мов щебетливий соловей
Без тебе сумно нам і важко
І серце плаче кожен день.
26
Такої милої, святої,
Такої доброї, як ти,
Такої щедрої, простої,
Нам вже ніколи не знайти…
27
Живою тебе уявити так легко,
Що в смерть твою повірити не можливо.
28
Ви – листочки не шуміть,
Маму нашу не будіть.
29
Любов до тебе рідний наш
Помре лиш з нами.
І наш сум і нашу біль
Не виразити словами.
30
Не виразити словами всього суму й печалі,
В серцях і пам’яті ти назавжди з нами.
31
Світла пам’ять про тебе,
Назавжди залишится в наших серцях.
32
Тому, хто дорогий був при житті,
Від тих, хто пам’ятає і сумує.
33
До твоєї могили, стежка ніколи не заросте,
Рідний твій образ, завжди нас сюди приведе…
34
Любий татку наш,
Не довго жив ти з нами
Любов, печаль і біль в душі
Лишив ти нам і мамі.
35
Ми прийдемо сюди,
Покладемо тут квіти,
Дуже важко, рідненька,
Нам без тебе прoжити.
36
Пішла ти донечко від нас
В самому розквіті життя,
І в нашій пам’яті навіки
Тобі не буде забуття.
37
Ще жити багато
На думці було,
І може прожив би,
Та сонце зайшло…
38
Вогонь життя неждано згас
Печаль і смуток серце ранять
Низький уклін тобі від нас
І вічна пам’ять…